08 січня 2025, 08:20
«Найбільше люблю землю, людей, поезію і село Біївці, де мама подарувала мені життя», – так писав про себе лицар української поезії, який народився на Полтавщині.
Загруз я по серце
У землю в’язко…
Значну частину свого творчого життя та журналістської праці В. Симоненко провів у Черкасах. Його національну сутність хвилювали найрізноманітніші теми, але провідними у творчості були синівська відданість своєму народу, готовність до самопожертви та відповідальність за долю України, велич і роль в житті суспільства кожної простої людини, праведний гнів проти приниження людини та знищення її людської гідності.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «я».
На початку 1962 року Василь Симоненко разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявили місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні. Того ж року поета-бунтівника жорстоко побили працівники міліції. Думки дослідників у більшості сходяться на тому, що випадкова сутичка стала лише приводом розібратися з поетом, який підривав систему. Незабаром В.Симоненку діагностували смертельну хворобу.
У неповні 29 років доля зупинила серце «поета без каменю за душею». Лише одна збірка була видана за його життя («Тиша і грім»), але вона в далекі шістдесяті сколихнула Україну. Кілька наступних поколінь продовжують цитувати його пророчі безсмертні рядки. Яким актуальним залишається діалог із сьогоденням:
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Шевченківська премія 1995 року присуджена Василю Симоненку уже посмертно за збірки поезій та прози «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде».
Його ім’я – одне із найшанованіших у сучасній поезії. Щорічно присуджується Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка, яка призначена для підтримки молодих талантів, заохочення літераторів до написання високохудожніх літературних творів громадянського звучання, спрямованих на побудову незалежної демократичної України.
У селах Біївці й Тарандинці на Лубенщині, де жив і навчався митець, встановлені погруддя поета.
На вшанування пам’яті видатного полтавця у закладах культури та освіти територіальних громадах області у ці дні відбувається низка ювілейних заходів.
Підпишіться, щоб отримувати листи.