Безпечне освітнє середовище: у Новосанжарській громаді напрацьовували спільний алгоритм дій заради безпеки дітей

Участь у заході взяли керівники Новосанжарського та Руденківського ліцеїв, у яких працюють  офіцери Служби освітньої безпеки, відповідальні особи за запобігання і протидію булінгу та насильству у закладах освіти Новосанжарської селищної ради, представники Відділу освіти Новосанжарської селищної ради, Служби освітньої безпеки, поліції та Служби у справах дітей Новосанжарської селищної ради.

     До роботи долучилися представники Служби освітньої безпеки, поліції та Служби у справах дітей:

• Інна КОРОЛЬОВА — начальник відділу «Служба освітньої безпеки» Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, майор поліції;
• Світлана КОЗІКА — старший інспектор з особливих доручень відділу організації служби освітньої безпеки ГУНП в Полтавській області, старший лейтенант;
• Олександр ТАТУСЬ — інспектор відділу організації служби освітньої безпеки ГУНП в Полтавській області, старший лейтенант;
• Артур КОБЧЕНКО – поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, капітан поліції;
• Оксана КАС’ЯНЕНКО – начальник Служби у справах дітей Новосанжарської селищної ради.

Основною метою зустрічі стало не лише ознайомлення з оновленими вимогами законодавства, а передусім налагодження чіткої та ефективної взаємодії між закладами освіти, Службою освітньої безпеки та ювенальною превенцією.

    Учасники обговорили, як діяти у перші хвилини після виявлення ситуації, що загрожує безпеці дитини, кому і коли повідомляти, коли необхідно залучати офіцера Служби освітньої безпеки, а коли — Національну поліцію та інші служби.

      Окрему увагу приділили оновленим правилам реагування на випадки булінгу, насильства та жорстокого поводження з дітьми.
     Практична частина наради була побудована навколо розгляду конкретних ситуацій, із якими заклад освіти може зіткнутися у повсякденній роботі.
     Учасники спільно відпрацьовували алгоритми дій у випадках:

• бійки між учнями та отримання тілесних ушкоджень;
• можливого булінгу та необхідності відрізнити його від конфлікту;
• підозри на насилля щодо дитини в сім’ї;
• кібербулінгу та поширення образливих матеріалів у соціальних мережах;
• виявлення в дитини небезпечного предмета;
• агресивної поведінки батьків у закладі освіти;
• повідомлення про можливе насильство з боку працівника закладу;
• ситуацій, коли повідомлення стосується безпосередньо керівника закладу.

Такий формат зібрання дав змогу учасникам не лише розглянутити нормативні вимоги, а й змоделювати реальні ситуації та визначити послідовність спільних дій.
      Під час зустрічі учасники напрацювали спільне бачення алгоритму взаємодії. Особливо наголосили на принципі: повідомлення про можливу небезпеку не можна ігнорувати або відкладати реагування до завершення внутрішньої перевірки. Насамперед необхідно припинити небезпечну ситуацію, забезпечити безпеку дитини, організувати необхідну допомогу, долучити відповідних суб’єктів, зафіксувати обставини, організувати підтримку та забезпечити подальший контроль ситуації.
        Окремо розглянули питання комунікації між керівниками закладів освіти та офіцерами Служби освітньої безпеки: у який момент звертатися по допомогу, яку інформацію необхідно надати для оперативного реагування та які профілактичні заходи можуть проводити офіцери Служби освітньої безпеки у закладах освіти.
         Безпечне освітнє середовище — це не лише відсутність небезпек у приміщенні закладу освіти. Це передусім система своєчасного реагування, взаємодії та підтримки дитини, у якій кожен учасник чітко розуміє свою роль.
         Саме тому під час наради було важливо відповісти не лише на питання «Хто за що відповідає?», а й на головне практичне питання: «Що МИ робимо, коли дитина потребує захисту?»
        Результатом зустрічі стало визначення чітких підходів до взаємодії закладів освіти, Служби освітньої безпеки та ювенальної превенції, обговорення відповідальності кожної зі сторін та важливості оперативної комунікації.
        Адже у ситуаціях, що стосуються безпеки дітей, не можна чекати, поки проблема вирішиться сама собою. Не можна замовчувати небезпеку. І не можна з'ясовувати, «хто винен», замість того, щоб насамперед захистити дитину. Адже спільна мета — не просто знати порядок дій, а мати алгоритм, який працює, коли кожна хвилина має значення, а злагоджені дії всіх відповідальних служб допомагають захистити дитину.