155 років від дня народження Петра Леонтовського — ученого у галузі гірничої справи

Життя Петра Леонтовського було тісно пов’язане з Полтавщиною, де він народився, та Катеринославом – одним із провідних осередків розвитку гірничої промисловості й технічної науки наприкінці XIX — на початку XX століття. Попри порівняно короткий життєвий шлях, учений залишив помітний слід у розвитку гірничої геометрії, геодезії та маркшейдерської справи.

Петро Леонтовський народився 1871 року у Миргороді на Полтавщині. Після закінчення Полтавської гімназії 1890 року вступив на фізико-математичний факультет Університету святого Володимира в Києві, який закінчив 1894 року. Пізніше продовжив навчання на природничому відділенні цього університету.

У 1902–1903 роках Леонтовський проходив стажування в Німеччині, Франції та Великій Британії, де ознайомлювався з організацією гірничих вимірювань і геодезичних робіт. Набутий досвід став важливою основою його подальшої викладацької та винахідницької діяльності.

У 1903 році Петро Михайлович розпочав роботу в Катеринославському вищому гірничому училищі — навчальному закладі, який згодом став гірничим інститутом, а нині продовжує традиції вищої технічної освіти в Дніпрі.

У 1907 році він захистив дисертацію «Практичне застосування теорії випадкових помилок спостережень». Того ж року його обрали екстраординарним професором, а 1908 року — ординарним професором. Упродовж 1903–1921 років він очолював кафедру маркшейдерського мистецтва та геодезії.

Леонтовський не обмежувався викладанням. Він розбудовував науковий напрям, що об’єднував точні вимірювання, математичні методи оброблення результатів спостережень і дослідження надр. Його робота сприяла формуванню фахової школи, яка готувала спеціалістів для гірничої промисловості та розвивала методи інженерного контролю за підземними виробками.

Важливим винаходом Леонтовського став нівелір-автомат, створений 1915 року. Прилад був призначений для автоматизації вертикальних зйомок — вимірювань, необхідних для визначення висот і змін положення поверхонь та гірничих виробок. Розробка засвідчила прагнення вченого не лише вдосконалювати теоретичні методи, а й знаходити практичні технічні рішення.

Серед відомих праць ученого — «Середня помилка арифметичної середини» (1904), дослідження щодо обвалення й осідання порід у рудниках (1913), «Нівелір-автомат» (1915), а також двочастинна праця «Правила охорони споруд і вод від шкідливого впливу рудничних обвалень» (1920). Виданий уже після його смерті «Практичний курс гірничої геометрії» (1924) засвідчив тривалість наукового значення його напрацювань.

Петро Михайлович Леонтовський помер 30 жовтня 1921 року в Катеринославі, не доживши до свого п’ятдесятиріччя. Його смерть стала втратою для гірничої науки й технічної освіти. Водночас започатковані ним дослідницькі та педагогічні традиції продовжували розвиватися. Сьогодні ім’я вченого посідає належне місце в історії української технічної науки. Він належав до тих фахівців, які перетворювали гірничу справу на галузь системних наукових досліджень, поєднуючи математичну точність, інженерну практику та технічні винаходи.